Розірвання судом шлюбу не є втручанням у приватне життя, – ВС

Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у справі №456/848/16-ц, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі відповідачка наголошувала, що суди не мали підстав для втручання у сімейні відносини, розірвавши шлюб з чоловіком, з яким вона хоч і не проживає разом, але має від нього двох дітей.

КЦС нагадав, що згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику

застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11 шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Натомість закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися. А надання строку для примирення є правом суду, а не його обов’язком.

Тож, встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, висновок про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило інтересам позивача.

Закон і бізнес