6 запитань для оцінки допустимості доказів — від судді ВС
Юристи дедалі частіше оцінюють допустимість доказів суто через порядок їх отримання, залишаючи без уваги інші питання. Це негативно впливає і на якість їхньої роботи, і на розгляд справи в цілому.
На це звернув увагу суддя Касаційного кримінального суду Аркадій Бущенко під час конференції JustConf 2022, повідомляє «Закон і Бізнес».
Так, під час виступу він торкнувся проблем, які виникли після прийняття Кримінального процесуального кодексу 2012 року, а саме особливостей оцінки допустимості доказів. Дискусію в юридичній спільноті викликає застосування стст.86 та 87 КПК.
А.Бущенко вважає, що значно ефективнішою буде орієнтація саме на права та свободи людини (ст.87 КПК), оскільки вони є невідчужуваним та визначеним поняттям. Отже, орієнтація саме на права людини дає певну незалежність від зовнішніх факторів і сталість у системі оцінки допустимості доказів.
Водночас, основне питання, на яке відповідають учасники процесу: чи було щось порушено? Натомість, на думку судді ВС, значно ефективнішим та повнішим буде аналіз принаймні 6 запитань:
- чи було щось порушено?
- це права та свободи людини?
- які саме?
- чиї?
- чи істотне порушення?
- який вплив має на справу?
Тільки отримавши відповіді на ці запитання, можна впевнено говорити про те, чи можна визнати доказ недопустимим у конкретному випадку.
Також він розповів про постанову Великої палати ВС від 31.08.2022 у справі №756/10060/17, яка викликала резонанс в юридичній спільноті. Головне питання полягало в тому, чи може бути визнано допустимими докази, якщо було порушено певні правила під час їх отримання.
ВП дійшла висновку: «У випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи суд, вирішуючи питання про допустимість
даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та/або Конституцією. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення».
Під час виступу доповідач навів також аргументи на користь того, чому застосування ст.86 КПК є менш ефективним.
Він зауважив, що «порядок — поняття невизначене й мінливе, й воно залежить від багатьох факторів». «Найбільш інформоване рішення є найбільш правильним. Для того, щоб відступити від цього постулату, нам потрібна цінність, яка порівняна з цінністю інформованого рішення. Що може бути такою цінністю, яка змусить суддю відступити
від постулату? Це може бути захист прав та свобод людини», — наголосив А.Бущенко.
