Коли суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту, – суддя ВС
Суд може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.
Про таку позицію Великої палати Верховного Суду нагадала секретар ВП ВС Лариса Рогач під час правового практикуму «Правова доктрина та практика Великої палати Верховного Суду у господарських справах в умовах воєнного стану», інформує «Закон і Бізнес».
Розглядаючи справу, суд має пересвідчитися в тому, що обраний позивачем спосіб захисту, окрім того, що встановлений законом, є ще й ефективним. «Вдаючись до такого критерію, як ефективність способу захисту, ВС намагається створити ситуацію, коли особі не доведеться витрачати багато часу на те, щоб домогтися захисту своїх порушених прав та інтересів. Прийняте рішення має бути виконуваним», — акцентувала суддя.
Вона зазначила, що зі стст.15, 16 ЦК, ст.5 ЦПК і ст.5 ГПК випливає, що способи захисту можуть встановлюватися законом або договором. А в разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. «Такі випадки є винятковими, і вдаватися до застосування способу захисту, який не передбачений законом, слід, лише переконавшись в існуванні законодавчої прогалини і в тому, що запропоновані законодавцем способи захисту не можуть повною мірою відновити порушене право або принаймні гарантувати отримання відшкодування», — зауважила Л.Рогач. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Як зазначила ВП ВС, зокрема, у постанові від 4.06.2019 у справі №916/3156/17, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Як зазначила суддя, ст.20 ГК вказує на можливість захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання шляхом як визнання наявності прав, так і визнання відсутності прав. ЦК такої норми не містить. Утім, переконавшись, що такий спосіб захисту, як визнання відсутності права, є ефективним, ВП ВС застосовувала його і в цивільних правовідносинах. Так, наприклад, у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15 йдеться про те, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов’язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
«За загальним правилом, внаслідок визнання права позивача його правове становище не змінюється, адже він просить визнати право, яке за ним наявне, а не посісти його за судовим рішенням. Набути право за судовим рішенням можна у чітко визначених законом випадках», — зауважила Л.Рогач.
Правовий практикум організовано юридичним порталом «Ratio Decidendi».
