За яких умов відповідач може вимагати компенсацію витрат на правничу допомогу — ВС

Позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі. Й сама по собі відмова від позову не створює необґрунтованості дій позивача.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд у постанові від28.04.2022 у cправі №914/2234/19, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справі Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» звернулась позовом до ТОВ «Компанія Залізна Шапка» про стягнення збитків у розмірі майже 210 тис. грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив. Проте апеляційний господарський суд таке рішення скасував та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив. Додатковою постановою з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 тис. грн.

Згодом ухвалою Верховного Суду задоволено заяву спілки про відмову від позову,

провадження у справі закрито.

Додатковим рішенням госпсуду стягнуто зі спілки на користь ТОВ 10,4 тис. грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Суд взяв до уваги те, що позивачем у суді касаційної інстанції було подано заяву про відмову від позовних вимог.

КГС зауважив, що відповідно до приписів ч.5 ст.130 ГПК для стягнення компенсації відповідачу необхідно довести, а суду — встановити і зазначити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. Зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред’явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету — ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. ГПК не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Однак, на

думку КГС, вочевидь, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Проте, відмова від позову є практичною реалізацією позивачем принципу диспозитивності господарського судочинства. Адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, ТОВ слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

З огляду на це, КГС констатував, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, а тому їхні рішення підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд.

Закон і Бізнес