Специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами: роз’яснення ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/13908/17 за позовом АТ «Фармак» до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг «Корвалол-Дарниця». У постанові КГС ВС від 30 червня 2022 року у справі № 910/13908/17 йдеться про про специфіку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, повідомила прес-служба Суду.

Суть справи: рішенням Господарського суду міста Києва від 11 липня 2018 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.

У липні 2019 року АТ «Фармак» звернулося до місцевого господарського суду із заявою про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами. Як на нововиявлену обставину заявник послався на скасування судового рішення у справі № 910/17792/17 (про визнання недійсним рішення про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні на ім’я АТ «Фармак» для товарів 05 класу МКТП станом на 1 грудня 2002 року), яке стало підставою для ухвалення рішення у цій справі, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Справу за заявою АТ «Фармак» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2018 року за нововиявленими обставинами господарські суди розглядали неодноразово.

За наслідками нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року:

  • скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 травня 2020 року (якою відмовлено в задоволенні заяви АТ «Фармак» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами);
  • задоволено заяву АТ «Фармак» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2018 року за нововиявленими обставинами;
  • скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2018 року та ухвалено нове рішення – про задоволення позову.

КГС ВС касаційну скаргу ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» задовольнив, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року скасував, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 травня 2020 року залишив у силі.

Верховний Суд вказав, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2018 року.

Верховний Суд звернув увагу на те, що специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінки всіх доказів у справі, повторного дослідження всіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості всіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подана заява. Суд має переглянути судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення у розв’язанні спору.

Суд врахував, що принцип правової (юридичної) визначеності вважається одним з елементів належної судової процедури в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про важливість забезпечення принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не має права порушувати питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99; ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-44 рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04).