Чому виявлення викраденого не доводить самого факту крадіжки, пояснив ВС
Перевезення незаконно зрубаної деревини не доводить факту її викрадення. Такий висновок зробив ВС в постанові №279/2455/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
1 грудня 2021 року м.Київ №279/2455/17
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — БУЛЕЙКО О.Л.,
суддів: ІВАНЕНКА І.В., ФОМІНА С.Б. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Налапка М.М. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15.02.2021 та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26.05.2021 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до ЄРДР за №*0070, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, котрий народився в с.Озерне Лазовського району Республіка Молдова, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини
За вироком Коростенського міськрайсуду від 15.02.2021 Особу 1 засуджено за ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватим у вчиненні ним таємного викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілому, за таких обставин.
Так, 13.01.2017 Особа 1, перебуваючи у кварталі 1 виділі 11 Ушомирського лісництва ДП «Коростенське ЛМГ», що поблизу с.Сантарка Коростенського району Житомирської області, шляхом вільного доступу, таємно викрав 14 колод дерев породи «дуб», загальною масою 10,1 м3, чим завдав державі в особі ДП «Коростенське ЛМГ» матеріальну шкоду на загальну суму 90640,92 грн.
Ухвалою ЖАС від 26.05.2021 Коростенського міськрайсуду від 15.02.2021 щодо Особи 1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Налапко М.М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо Особи 1 скасувати, а кримінальне провадження щодо останнього — закрити. Вказує, що суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок щодо Особи 1, оскільки в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.185 КК. Крім того, зазначає, що суд поклав в основу судового рішення недопустимі докази, які, на його думку, отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст.419 Кримінального процесуального кодексу всіх доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Налапко І.Ю. та засуджений Особа 1 підтримали касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Прокурор Піх Ю.Г. не заперечувала проти часткового задоволення касаційної скарги захисника Налапка М.М. <…>
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі Особа 1 та його захисник Налапко М.М. стверджували, що місцевим судом допущена неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Наполягали на неправильній оцінці окремих доказів, що були покладені в основу обвинувального вироку щодо Особи 1. Зазначали, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання Особи 1. Також просили скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо Особи 1 на підставі вимог п.3 ч.1 ст.284 КПК.
Однак, залишаючи апеляційну скаргу Особи 1 та його захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, усіх доводів апеляційної скарги ретельно не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.
Зокрема, без належної уваги залишилися доводи апеляційної скарги щодо неправильно кваліфікації дій Особи 1 за ч.3 ст.185 КК.
Так, відповідно до положень ст.185 КК крадіжка — це таємне викрадення чужого майна.
Характерними ознаками відповідного злочину є: 1) спосіб (таємне); 2) суспільно небезпечне діяння (викрадення); 3) предмет (чуже майно). Жодна з суб’єктивних ознак злочину у цій конструкції не вказана, хоча це не означає, що вони можуть бути будь-якими чи є не обов’язковими.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.185 КК, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб’єкт має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що його дії направлено на таємне заволодіння для нього чужим майном з метою обернення його на свою користь або на користь іншої особи.
Частина 3 ст.185 КК передбачає кримінальну відповідальність за вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.
Згідно з приписами ч.4 ст.17, ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Так, за матеріалами справи Особа 1 з самого початку досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження відносно нього не заперечував факту перевезення ним дерев, однак зазначав, що дерева він не різав та не викрадав. Вказував, що деревину його попросила перевезти до м.Володарськ — Волинського раніше невідома йому особа.
Така версія подій сторони захисту взагалі не перевірялась органом досудового розслідування та залишена судом без належної уваги.
Представник потерпілої особи ДП « Коростенське ЛМГ» Особа 2, у своїх показаннях, наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, зазначив, що 13.01.2017 йому надійшла інформація від працівників лісової охорони про виявлення незаконної порубки дерев на території Ушомирського лісництва, поблизу с.Сантарка. Після чого ними було виявлено автомобіль КамАЗ, яким кермував Особа 1, завантажений 14 колодами деревини породи «дуб».
Свідок Особа 3, який працював у цей період на даному підприємстві, у своїх показаннях вказав, що йому зателефонував Особа 4 та повідомив про самовільну порубку лісу. Надалі він, Особа 4 та Особа 5 поїхали в напрямку місця незаконної порубки лісу і побачили на дорозі автомобіль марки КамАЗ, повністю завантажений деревиною, під керуванням Особи 1, котрий не надав будь-яких документів на транспортований ним ліс.
Схожі показання були надані й свідками Особою 4 та Особою 5, котрі також підтвердили виявлення незаконної порубки дерев породи «дуб». При цьому Особа 4 зазначив, що порушника на місці виявлено не було, тому він та Особа 3 чекали на особу, котра буде перевозити цю деревину, та на виїзді з лісу зупинили Особу 1, котрий їхав на автомобілі КамАЗ з деревиною та без документів на лісопродукцію.
Тобто, показання представника потерпілої особи та свідків підтверджують лише факт перевезення Особою 1 незаконно порубленої деревини, а не викрадення останнім чужого майна, про що наголошували у своїй апеляційній скарзі Особа 1 та захисник, що не було перевірено ні місцевим судом, а ні судом апеляційної інстанції.
Також неперевіреними залишились доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо неповноти судового розгляду та неправильної оцінки доказів, а саме: протоколу огляду автомобіля КамАЗ 4310 від 13.01.2017, постанови про визнання автомобіля КамАЗ 4310 з реєстраційний №* речовим доказом, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.02.2017, протоколу огляду автомобіля КамАЗ 4310 від 12.04.2017, довідки щодо вартості деревини, висновок товарознавчої експертизи від 20.11.2019.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст.92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов’язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього кодексу, а й обов’язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Згідно з положеннями ст.86, ст.87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Оскільки захисник та Особа 1, оскаржуючи вирок місцевого суду, наголошували на неповноті розгляду справи судом першої інстанції й неправильну оцінку ним доказів, та враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність й обґрунтованість вироку суду щодо Особи 1, відповідні доводи сторони захисту потребували ретельної перевірки, зокрема й шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються особами.
Проте апеляційний суд формально зазначивши в ухвалі про відсутність відповідних процесуальних порушень, свого висновку не мотивував, на кожен із зазначених доводів змістовної відповіді не дав, не вказав в ухвалі чим спростовуються такі доводи та не обґрунтував свого рішення. Крім того, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Особи 1 та його захисника, апеляційний суд зазначив, що винуватість Особи 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК, підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, при цьому обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та не дав належної оцінки фактичним обставинам справи. Разом із цим саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на їх безпідставність в даному випадку є недостатнім для спростування позиції сторони захисту.
Отже, належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги, не навівши достатніх мотивів визнання їх безпідставними, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку місцевого суду без зміни
Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам стст.370, 404, 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч.1 ст.412 КПК є істотними оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення <…>.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника Налапка М.М. задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26.05.2021 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
