Чому ВП ВС може відмовити у перегляді справи після рішення ЄСПЛ

Наявність будь-якого рішення ЄСПЛ не дає гарантії перегляду справи у ВС. А роз’яснення таких нюансів забирає значні ресурси суду.

Причинами відмови перегляду справи у ВС попри рішення ЄСПЛ поділився суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Аркадій Бущенко під час виступу на Конференції з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні 28 жовтеня 2021 року, передає «Закон і Бізнес»,

Зокрема, А. Бущенко пояснив, що зазвичай ВП ВС відмовляє у перегляді рішень національних судів за цих умов, коли  заявник пропускає строк звернення до ВС або подає заяву з певними недоліками, і на вимогу ВС їх усунути не відповідає.

Також суд може відмовити у перегляді справи, якщо порушення встановлені не ЄСПЛ, а іншою міжнародною інституцією. Так, у одній зі справ у міркуваннях Комітету з прав людини ООН було встановлено порушення ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (аналог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Верховний Суд відмовив у перегляді рішень національних судів, оскільки не вважає міркування Комітету судовим рішенням у значенні процесуального закону.

Окрім цього А.Бущенко наголосив, що не всі рішення ЄСПЛ є підставою для перегляду справи у ВС. Як приклад, спікер навів справу «Пєтухов проти України (№ 2)». ЄСПЛ у рішенні від 12 березня 2019 року констатував порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з неможливістю скорочення довічного строку ув’язнення. Суддя ККС ВС заявив, що багато довічно ув’язнених звертається до ВС з проханням переглянути вироки на підставі цього рішення, але отримують відмову.

«Існує стійке уявлення: якщо ти отримав будь-яке рішення ЄСПЛ, то можеш звертатися до Верховного Суду і твоє рішення буде переглянуто. Це не так. І роз’яснення таких нюансів забирає значні ресурси ВС», – сказав суддя ККС ВС.

Також він зауважив, що відповідно до чинного законодавства рішення ЄСПЛ є фактично єдиною можливістю для людини домогтися перегляду судових рішень. Таким чином підвищується роль рішення ЄСПЛ у національній доктрині. Але з іншого боку – ніяк не можна упередити рішення ЄСПЛ та відновити справедливість, не доводячи справу до європейської інституції.

Окрім цього, спікер звернув увагу на справи, у яких відбувся перегляд за рішенням ЄСПЛ. Так, наприклад, справа «Ростовцев проти України» стосувалася порушення права на апеляцію у спрощеному провадженні. Після рішення ЄСПЛ ВС скасував рішення українських судів і направив справу

на новий розгляд. Така сама доля у справ «Лазаренко та інші проти України», у якій ЄСПЛ констатував порушення права на участь у судовому розгляді., та «Рудніченко проти України» де мало місце порушення права на допит свідка і принцип безсторонності суду.

А у справах «Сітневський та Чайковський проти України» і «Закшевський проти України», які стосуються однієї кримінальної справи в національних судах, рішення щодо цих осіб були частково скасовані та направлені на новий розгляд. У той же час громадян Сітневського та Закшевського, раніше засуджених до довічного позбавлення волі, звільнили з‑під варти у залі засідання Верховного Суду, що викликало резонанс у вітчизняних медіа.

Також Велика Палата ВС скасувала рішення національних судів, які стосувалися учасників протесту в харківському парку ім. Горького, після рішення ЄСПЛ на їхню користь. Ці провадження були закриті за відсутністю складу правопорушення.